Preloader

01.10.20 18:22 Місцеві вибори: хто з ким бореться насправді ?

Уже традиційно, перед будь-якими виборами: парламентськими, президентськими, чи місцевими політтехнологи розпочинають “ламати собі мізки” та вигадувати все цікавіші та хитріші політичні проекти. При чому, їхня ціль — втягнути у ці проекти симпатії все більше і більше електорату. Не потрібно себе тішити ілюзіями, що місцеві вибори менш важливі чи значущі. Особливо зараз, коли через фінансову децентралізацію кошти передали на місця. Чим ж здивують місцеві вибори 2020?

Об этом сообщает Дедал

Ми ненадовго — політичні проекти в Україні

Політичні проекти — явище не нове для українських реалій, скоріше навіть традиційне. Взяти лише президентську партію “Слуга народу” — вони стали справжньою сенсацією минулого року. Однак, далі стало зрозуміло, що креатив залишився десь на “Олімпійському”, під час дебатів. А методи управління залишилися традиційними: тотальна некомпетентність, корупційні схеми, призначення друзів на посади. Перед місцевими виборами рейтинг “Слуги народу” відверто впав і якщо ще рік тому ніхто не сперечався про гарантоване місце “зелених” чи не у всіх місцевих радах, зараз їм доведеться відверто постаратися, щоб довести свій авторитет на місцевому рівні. Наприклад, нещодавно з робочим візитом я відвідала Кривий Ріг — там говорять про проблеми з нарахуванням зарплати шахтарям, екологічний податок, тобто реальні труднощі і в цих розмовах я абсолютно не відчула підтримку правлячій владі. Хоча це рідне місто Володимира Зеленського.

Варто звернути увагу і на партію “За майбутнє”, яку в народі уже охрестили “за майбах”, оскільки головою партії є відомий олігарх Ігор Палиця (відомий своїми зв’язками з Ігорем Коломойським). Вся країна пістріє білбордами “За майбутнє”, на які витрачено колосальні кошти. Вся правда в тому, що у випадку з “за майбах” політичний проект грає проти політичного проекту — проти “Слуг народ”. Вони прагнуть зменшити рейтинг Зе! і призначити своїх людей на місця. Цю боротьбу можна прослідкувати ще відтоді як ображені монобільшість народні депутати без вагань вступили в депутатську групу “За майбутнє”.

Також цікавими є місцеві проекти: наприклад, Андрій Пальчевський, що прагне балотуватися у мери Києва, він почав “легку” політичну агітацію ще з минулого року. Спочатку реклама Пальчевського була у зелених тонах — що напряму асоціювалось лише з однією політичною силою. Цього ж року айдентика змінилась на жовто-червоні та чорний тони. Це дещо невдалий хід, який по-перше, спантеличує людей, а по-друге, видає що у кандидата відверто немає ефективного брендбуку та чіткої стратегії. Це, до речі — одна з ознак політичних проектів.


Скандали, інтриги і вибори

Традиційно, перед виборами розпочинається і “боротьба” всередині партійних структур. Усі борються за владу та місця в списках. При чому, акція з продажу квот на місцеві вибори стартувала уже давно. От така процедура праймеріз в Україні.

В цьому ключі варто згадати ті ж “антикорупційні” війни, коли звинувачення в корупції стає ніби такою собі естафетною паличкою. Тільки його мета не у тому, щоб реально виявити та покарати корупціонерів, а у тому, кому менше вірять — той і корупціонер. А якщо це все грамотно подати з використанням замовних ЗМІ чи скомпрометованих матеріалів — можна отримати приголомшливі результати.

Не гребують і використанням адмінресурсу — недопущення партій чи кандидатів до виборів через ЦВК. Наприклад, так мою партію — “Національну платформу” не зареєстрували на місцеві вибори через технічну процедуру: подання документів через кур’єра. Не забуваймо і про нещодавній скандал з кандидатом на мери Умані від “Пропозиції”: його зняли з виборчої гонки теж через технічний момент — процедуру здачі мандату. Хоча усі необхідні документи були подані, кандидат зареєстрованим, а ТВК не сповістило про неточності. При чому, замість Цебрія відразу було зареєстровано два його “клони”.

Що насправді приховують вибори?

Життя партії «Слуга народу» ніколи не було спокійним. Згадаємо лише про “турборежим” у парламенті. Згодом розпочалися закиди у корупції, громадськості стало відомо про нові, раніше приховані деталі. Якщо раніше це можна було списати на політичну недосвідченість, то, здається, зараз хтось почав вже допомагати «слугам», додаючи до їх переважно смішних історій все більше ноток корупційності. Згадується, що одним з перших про корупцію серед «слуг» заговорив Антон Поляков, якого виключили з фракції і зараз він значиться як член фракції «За майбутнє». Разом з ним тоді ж в «За майбутнє» мігрувала і нардепка Анна Скороход, яка була незадоволена чи то корупцією «слуг», чи то протестувала проти своєї неучасті в їх корупції.

«За майбутнє» перетворилося з депутатської групи під проводом партнера Коломойського Ігоря Палиці в потужний, але, швидше всього, одноразовий проект під місцеві вибори. Зрозуміло, що Палицю і Коломойського не сильно цікавлять конкретні місцеві ради. Їх цікавить, щоб «За майбах» показав загальний вражаючий результат і при цьому бажано, щоб «Слуга народу» набрав в масштабах країни поменше. Вразити вони хочуть не будь кого, а самого президента Зеленського. Коломойський давно випустив його з-під своєї влади. Повернути президента може лише звинувачення в некомпетентності на нові інтриги. І тут на порятунок прийде призначення нового Прем’єра — Ігоря Палиці.


Для цього і використовується так звана “антикорупційна боротьба”. Починають з’являтися новини, що «слуги» продають списки, самі продаються та інші скандали. «За майбутнє» починає підтримувати мер Черкас Анатолій Бондаренко, який починає на каналі Коломойського натякати на корупцію в уряді. Ще один короткий епізод протистояння: Павла Халімона, депутата від “Слуги народу” звинуватили у тому, що він нібито вимагав хабар в 40 мільонів в "бідного фермера" — Олега Дмитренко. Однак той самий "бідний фермер" виявився екснардепом від БПП, а зараз — членом “За майбутнє”, до того ж далеко не бідним агромагнатом. Халімон каже, що, все було навпаки — це Дмитренко пропонував хабар, щоб нардеп припинив ламати його схеми на державному агропідприємстві "Івківці". Халімон вже написав заяву в Нацполіцію. Це явище уже називають “антикорупційним полюванням” і мета його проста: відновити втрачений контроль над Зеленським. Ось тут Коломойському і стають в нагоді і місцеві вибори, і старі поплічники.

І таких прикладів буде ставати все більше. І це не лише передвиборча гра. Все це продовжиться і після виборів ще з більшою силою. Мета «антикорупційного полювання» Коломойського на «слуг» проста – загнати в глухий кут самого Зеленського і повернути над ним контроль, який олігарх втратив.

Як бачимо, в Україні перед місцевими виборами розпочалася справжня битва за електорат і не тільки за нього. Однак, як показує досвід, весь креатив забудеться, а невиконані обіцянки залишаться, рейтинг колосально зменшиться. Тому бажаю всім політикам дбати про інтереси народу, а не олігархів.





Джерело статті: “https://censor.net/ru/blogs/3222387/mstsev_vibori_hto_z_kim_boretsya_naspravd_”